VanRah: початок історії, творчі виклики та Заблудлий пес
507Французький манґака зі світовими публікаціями
VanRah — один з перших французьких манґак, автор серії «Заблудлий пес» (оригінальна назва Stray Dog), має публікації у видавництвах США — Inkblazers, Японії — Shonen Jump Plus, Франції — Glénat, самвидаві — TeGami Den та в українському видавництві Manga Media.
Від самого початку
VanRah починав свій творчий шлях як художник-самоучка, що малює скільки себе пам’ятає. Малювання завжди захоплювало автора, оскільки через нього він мав можливість висловити те, що не вмів промовити словами. Вважаючи себе не надто запальною людиною, він часто лишав багато думок при собі. Тому малювання стало для нього більш вільним засобом самовираження, ніж спілкування.
VanRah розпочав свій творчий шлях не зовсім як митець. Спочатку перед нем постали інші професійні виклики. Автор працював дитячим остеопатом, тож, аби пояснити складні речі своїм маленьким пацієнтам, VanRah взявся малювати. А потім, виявивши неабияку рішучість, став самотужки розвивати цей засіб самовираження і навчатися азам у художників коміксів.
Перепони на творчому шляху
Вперше VanRah відніс свої роботи до французького видавництва ще 2008 року. Одначе, через те що його перша професія не мала жодного стосунку до малювання, VanRah не сприйняли серйозно. До того ж на той час у видавництвах не було ані відділів, що спеціалізувалися на виданні манґи, ані окремих редакційних ліній. Вважалося, що манґа може бути лише японською, а якщо ти француз, то не маєш права робити манґу.
Оскільки твори VanRah (включно із «Заблудлим псом») не вписувалися в жоден формат, їх скрізь відхиляли.
«Багато видавництв, зокрема й Glénat, казали, що мої роботи — нісенітниця. Вони також наголошували, що я ніколи не досягну успіху в цьому бізнесі і що немає сенсу гаяти час. Я вказував у своєму резюме, що я самоучка і не маю спеціальної освіти, а вони стояли на тому, що я повинен вивчити ази малювання і повернутися до них пізніше, бо у них немає часу на людей, які займаються цим у своєму гаражі» — згадує VanRah в одному зі своїх інтерв’ю.
Але автор не здавався, і свої перші сторінки «Заблудлого пса», ще в чорновому варіанті, розмістив на платформі для письменників-фрілансерів InkBlazers. І вже за місяць твір посів перше місце за відвідуваністю на сайті та отримав понад мільйон переглядів сторінок на день. Тож, природньо, один з американських видавців зв’язався з VanRah і запропонував співпрацю щодо всієї серії.
У Франції теж усе склалося. Але дещо пізніше, коли автор познайомився на конференції з Іzu, майбутнім співавтором Ayakashi. Він звернув увагу на готичний стімпанк-фентезі стиль VanRah, бо саме шукав подібний всесвіт, уже маючи сценарій для майбутнього твору. Завдяки Іzu, автор зустрівся з колишнім редакційним директором Glénat — Стефаном Феррантом. Отже, ще раз отримав змогу представити «Заблудлого пса».
«Заблудлий пес»
VanRah полюбляє історію, особливо міфи й легенди, та їхній символізм. Автор також не байдужий до вовків. Наприклад, він захоплюється історією Жеводанського звіра, що була задокументована на півдні Франції. Саме Жеводанський звір надихнув VanRah на створення сценарію, який, з його слів, має потенціал для роману, фільму або манґи та вирізняється унікальними персонажами.
Слід зазначити, що в своїх роботах, VanRah не надто дотримується правил і рамок. Він не боїться показати недосконалість, залюбки приймає критику, і такий підхід, неодмінно зближує автора з аудиторією. Створюючи «живі» ілюстраціЇ, VanRah проявляє свою унікальність, бо читач може сам відстежити прогрес його художньої майстерності. Крім того, VanRah завжди відкритий до всього нового та прагне вдосконалювати свою творчість, роблячи те, що подобається.
Прикладом може стати «Заблудлий пес», написаний змішаним стилем, адже автор намагалася вкласти в нього все, що цікавило його в американській та японській школах. Якщо говорити про комікси, то VanRah опиралася на їхній макет і на те, як творці розповідають історію, хронологічно або топологічно. А з манґи автор запозичив динамічність подій.
Поради людям, які хочуть займатися манґою, фанфіками чи просто малювати
Автор наголошує, що треба робити те, що вам дійсно подобається. Не обов’язково зациклюватися на якійсь темі або певному способі малювання, щоб перш за все продати свою роботу. Якщо ви робите те, що вам до снаги, то й читачеві сподобається читати.
«Ви також маєте пам’ятати, що ніколи не повинні впадати у відчай. Мені роками казали, що мої проєкти не матимуть успіху. Ви автор, у вас є свій стиль, і ви не повинні прагнути вписатися в рамки. Намагатися набути тієї ж форми, що й решта, — означає втратити свою душу як художника. Якщо у вас є пристрасть, йдіть до кінця, незважаючи на те, що вам кажуть» — VanRah.
Окремі цікаві моменти:
- Автор вирішив написати листа Івану Рейсу, роботами якого він надихався, з проханням надати поради щодо певних малюнків. І несподівано отримав відповідь. Відомий художник навіть показав, як правильно вирішувати описані проблеми. Пізніше VanRah зізнався, що йому неабияк пощастило, адже відомі митці надали їй цікаві консультації, ніби він був їхнім студентом.
- Стиль VanRah зазнав більшого впливу художників коміксів, ніж манґак, адже його бекграунд переважно пов'язаний з американськими коміксами. Найулюбленіші автори VanRah: Джим Лі, Тоні С. Деніел, Іван Рейс, Маркус То та Френсіс Манапула. Щодо японських художників: Шіро Міва, Масахі Кішімото та Кайрі Шімоцукі.
- Улюблена манґа VanRah: Dogs Міви Шіро, Naruto, Tokyo Ghoul. Улюблений комікс: ремейк Джима Лі Batman and Robin.
- Колишній редактор Glénat прочитав серію «Заблудлий пес» ще до особистої зустрічі з VanRah. Тож коли він уперше побачив його роботи в живу, то подумав, що це плагіат, і навіть вирішив показати на своєму мобільному художника, якого він нібито копіює, і сторінка, яку він відкрив... була особистою сторінкою VanRah. Оскільки видавництво Glénat не уклало контракту щодо цієї серії з VanRah, то, відповідно, і файлів не отримало. Зрештою, вони викупили права, які могли б мати від самого початку.
Ознайомитися з неймовірною серією манґи «Заблудлий пес» від VanRah ви можете на нашому сайті
Матеріали для статті взяті з інтерв’ю на сайтах manga-news.com та ctualitte.com
